Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 910/1378/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого, Н.О.Волковицької, Л.І. Рогачза участю представників: позивачаКомісар С.П., дов. від 04.11.2014відповідачаБойченко в.М., дов. від 01.10.2014третьої особиНауменко С.В., дов. від 12.01.2015розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року у справі№ 910/1378/14 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій"до Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет споруКомунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"простягнення 5385814,10 грн.

ВСТАНОВИВ:

31.01.2014 Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Дирекція замовника з управління житловим господарством Дарницького району міста Києва" 5385814,10 грн. (в тому числі 4548918,69 грн. боргу за спожиту теплову енергію за період з 01.02.2011 по 01.07.2012, 222982,36 грн. інфляційної складової, 613913,05 грн. річних), посилаючись на порушення відповідачем умов договору на постачання теплової енергії, статей 526, 625 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України, та на свій статус як належного кредитора (фактора) у зазначеному зобов'язанні відповідно до договору факторингу, укладеного позивачем з постачальником теплової енергії.

Відповідач заперечив проти позовних вимог з огляду на їх необґрунтованість, вказавши, що заборгованість перед позивачем відсутня; позивач необґрунтовано відніс сплачену протягом спірного періоду суму 5385814,10 грн. у погашення оплати за попередній період, позаяк за наданим позивачем до позовної заяви розрахунком та за змістом судових рішень у інших справах станом на 01.02.2011 заборгованість відповідача відсутня.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 (суддя Кирилюк Т.Ю.) у позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 (судді: Авдеєв П.В. - головуючий, Куксов В.В., Гончаров С.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та рішення судів у даній справі, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм процесуального права, а саме: порушено закріплені статтею 129 Конституції України та статтями 4, 4-2, 4-3, 4-7, 43, 82 Господарського процесуального кодексу України принципи судочинства та порядок прийняття судових рішень за наслідками належного з'ясування та обговорення всіх обставин справи, судові рішення не містять аргументів у спростування підтверджених документально доводів позивача про спрямування частини коштів, що надійшли протягом спірного періоду, в погашення заборгованості відповідача за попередній період, що стало підставою для припинення провадження в інших судових справах, проти чого відповідач не заперечував; таким чином, ті ж самі кошти обліковані в якості підстави припинення грошових зобов'язань відповідача за різні періоди надання послуг; при відкладенні розгляду справи з 09.10.2014 на 14.10.2014 судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 77 Господарського процесуального кодексу України, неналежно повідомлено сторону про час та місце судового засідання, оскільки відповідну ухвалу позивач отримав у час, коли об'єктивно не міг забезпечити присутність свого представника в суді.

Відповідач та третя особа у судовому засіданні та у письмових поясненнях відхилили доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень, недоведеність позовних вимог належними доказами.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі фактичних встановлених обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що, 01.11.2010 Закритим акціонерним товариством "Екостандарт" та відповідачем укладений договір № 450007 на постачання теплової енергії у вигляді гарячої води, у відповідності до пункту 1.1 якого Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" зобов'язалось виробляти, систематично поставляти відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води.

Відповідно до пункту 6.1 договору розрахунки з Закритим акціонерним товариством "Екостандарт" за теплову енергію проводяться за тарифами, по групах споживачів, що затверджені розпорядженнями (рішеннями) Київської міської державної адміністрації за кожну відпущену гігакалорію та можуть змінюватись у зв'язку зі змінами розмірів складових калькуляцій собівартості теплової енергії; згідно із пунктом 6.5 договору відповідач щомісяця з 07 по 14 число отримує в "Енергопостачальній організації" оформлені бланки актів приймання передачі товарної продукції, актів звірки розрахунків за прийняту теплову енергію на початок розрахункового періоду, табуляграму та рахунок-фактуру на сплату теплової енергії з урахуванням недоплати або переплати за попередній періоди, що включає у себе вартість теплової енергії спожитої у попередньому місяці та суми передоплати за теплову енергію. По одному примірнику підписаних актів звірки та приймання передачі товарної продукції відповідач повертає в "Енергопостачальну організацію" не пізніше 15 числа поточного місяця. В разі непідписання або неповернення вчасно акту звіряння цей документ вважається прийнятим в редакції останньої.

Згідно із пунктом 6.6 договору відповідач самостійно сплачує за прийняту теплову енергію згідно з отриманим рахунком-фактурою не пізніше 25 числа поточного місяця, в тому числі теплову енергію, яка використана його субабонентами.

Господарські суди відхилили доводи відповідача про розірвання зазначеного договору на підставі наданих відповідачем листів від 29.08.2010 та від 29.09.2011, вказавши, що відсутні правові підстави для розірвання договору в односторонньому порядку за волевиявлення однієї зі сторін, відтак, договір є діючим на час існування спірних правовідносин.

Відповідно до даних відомостей обліку використання теплової енергії (актів приймання передачі товарної продукції), які знаходяться в матеріалах справи за період з 01 лютого 2011 року по 01 липня 2012 року Закрите акціонерне товариство "Екостандарт" поставило відповідачу теплову енергію вартістю 32361837, 30 грн.

Суди також встановили, що 28 вересня 2012 року Публічним акціонерним товариством "Екостандарт" та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" укладений договір факторингу № 28/09/12, відповідно до умов якого останнє зобов'язалось передати Публічному акціонерному товариству "Екостандарт" суму фінансування, а останнє - відступити Публічному акціонерному товариству "Фортуна-Банк" права вимоги за договором № 450007 від 01.11.2010.

04 жовтня 2012 року позивачем та Публічним акціонерним товариством "Фортуна-Банк" укладений договір факторингу № 04/10/12, відповідно до умов якого позивач зобов'язався передати (сплатити) Публічному акціонерному товариству "Фортуна-Банк" суму фінансування, а останнє - відступити позивачу право вимоги за основним договором № 450007 від 01.11.2010.

За твердженням позивача у відповідача наявна заборгованість за договором № 450007 від 01.11.2010 у розмірі 4548918,69 грн. за період з 01.02.2011 по 01.07.2012, про стягнення якої подано позов.

В спростування позовних вимог відповідач надав суду копії реєстрів пільг і субсидій за період з 01.02.2011 по 01.07.2012 про сплату та зарахування коштів на розрахунковий рахунок Публічного акціонерного підприємства "Екостандарт", згідно з яким за період з 01.08.2012 на рахунок Публічного акціонерного підприємства "Екостандарт" надійшли грошові кошти у розмірі 31738741,07 грн. та грошові кошти згідно з реєстрами пільг та субсидій у розмірі 6294374,67 грн.

Відхиляючи доводи позивача про спрямування частини коштів для погашення заборгованості за попередній період та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд дослідив та оцінив у якості доказів на підтвердження заборгованості за попередній період розрахунок позивача (Додаток № 1 до позовної заяви), ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 по справі № 18/89 про припинення провадження за пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 450007 від 01.11.2010 за період з 01.12.2010 по 01.02.2011 та вказав, що зазначеними документами підтверджено факт відсутності заборгованості станом на 01.02.2011; наданий позивачем інший розрахунок боргу, за яким початкове сальдо становить у лютому 2011 року 12983976,52 грн., відхилено, як неналежний доказ.

Переглядаючи справу в повному обсязі за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду щодо визначення та оцінки доказів в спростування доводів позивача щодо порядку розподілу коштів, одержаних протягом спірного періоду, а також вказав, що за змістом висновку судових експертів заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 450007 від 01.11.2010 за період з 01.02.2011 по 01.07.2012 відсутня, з наявних у матеріалах справи документів станом на 01.02.2011 не вбачається заборгованість відповідача перед Закритим акціонерним товариством "Екостандарт".

Судова колегія зазначає, що судами встановлено, що спір у даній справі стосується несвоєчасних розрахунків відповідача за період з 01.02.2011 по 01.07.2012 за використану теплову енергію, таким чином, судам належало на підставі належних та допустимих доказів з'ясувати обсяг господарських операцій з відпуску теплової енергії, надходження коштів з їх оплати протягом спірного періоду та спрямування зазначених коштів.

Згідно із частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" теплова енергія є товарною продукцією, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських та технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; споживачем теплової енергії є юридична або фізична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору. За частиною 5 статті 19 наведеного Закону споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

За змістом статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі. За статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовим доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити як виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зазначення доказів, що підтверджують позов, так і розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; за змістом зазначеного положення, вимог процесуального законодавства щодо належності доказів, вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" розрахунок, як документ, що додається до позовної заяви, не є письмовим доказом в розумінні приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України щодо обставин змісту спірних господарських операцій чи обсягу заборгованості за ними, а відповідні висновки господарських судів щодо стану розрахунків у відповідних господарських операціях, що здійснені на підставі аналізу самих лише доданих розрахунків до позовної заяви, є невмотивованими та передчасними.

При цьому судами попередніх інстанцій залишено поза увагою, що до позовної заяви наданий розрахунок позовних вимог за станом на час звернення з позовом, з якого не вбачається стан розрахунків на початок лютого 2011 року у відповідний період. Посилаючись на підтверджений факт відсутності у відповідача заборгованості станом на 01 лютого 2011 року за змістом ухвали Господарського суду міста Києва від 15.05.2012 по справі № 18/89, предметом розгляду у якій було стягнення з відповідача заборгованості за договором № 450007 від 01.11.2010 за період з 01.12.2010 по 01.02.2011, суди не врахували, що припинення провадження на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України не спростовує існування заборгованості на час звернення з відповідним позовом та жодним чином не спростували доводи позивача, що погашення заборгованості станом на 01 лютого 2011 року по справі № 18/89 відбулося за згодою відповідача за рахунок коштів, які надходили, починаючи з 01.02.2011.

Посилаючись на висновок судових експертів № 8057/8058/14-15 від 29.09.2014, господарські суди не врахували, що висновок судового експерта оцінюється за правилами статті 43 Господарського процесуального кодексу України у сукупності з іншими доказами; при цьому за змістом зазначеного висновку під час судової експертизи не аналізувались надані позивачем письмові документи в підтвердження підстав припинення провадження по справі № 18/89 за пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України та згоди відповідача на спрямування коштів, одержаних протягом спірного періоду.

Таким чином, всупереч приписам статей 4-7, 43, 84, 105 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди попередніх інстанцій ухилились від з'ясування усіх обставин справи, на яких ґрунтувалися вимоги позивача, невірно визначивши як належні докази у даному спорі надані позивачем розрахунки, та відхиливши доводи позивача щодо спрямування коштів у попередній період на підставі стану розрахунків між сторонами на час звернення з позовом без дослідження документів, наданих позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 11110 Господарського процесуального кодексу України порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо праву розглянуто судом за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду.

Статтею 87 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Доводи скаржника щодо наявності безумовних підстав для скасування постанови апеляційного господарського суду, не може бути прийнято до уваги, оскільки ним не спростовано, що суд апеляційної інстанції на виконання вимог статті 87 цього Кодексу направив сторонам копії ухвали від 09.10.2014 про поновлення апеляційного провадження із зазначенням часу та місця судового засідання, призначеного на 14.10.2014 з відміткою про відправку ухвали 09.10.2014, тобто в межах встановлених строків поштового обігу по місту Києву; одержання ж позивачем кореспонденції стосується організації його роботи, а не спричинено порушенням апеляційним господарським судом норм Господарського процесуального кодексу України..

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 1115 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що апеляційний та місцевий господарські суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглядаючи справу, не розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, неналежним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, неповно встановили фактичні обставини справи, внаслідок чого їх висновки щодо розгляду позову та апеляційної скарги не є законними та обґрунтованими.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи для нового розгляду позовних вимог до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтею 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр інфотехнологій" задовольнити.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 у справі № 910/1378/14 Господарського суду міста Києва та рішення Господарського суду міста Києва від 08.04.2014 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Головуючий Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач